 Із першого вересня 2013 року три мільйони українських школярів почнуть вивчати другу іноземну
В Європі жартують: якщо не знаєш мов, ніколи не зрозумієш мовчання іноземців. Жести виручають не завжди! Наприклад, у Бразилії є загроза повторити помилку президента Ніксона, який під час візиту показав аудиторії «кільце» з великого і вказівного пальців. У США це означає «о’кей!». Але бразильці образилися – у них це нелітературний вислів. У деяких країнах кулак з відстовбурченим великим пальцем означає «клас!». А в Греції це: «Та пішов ти!», у мусульманських країнах – непристойна пропозиція… Сучасна людина, – переконана авторка підручників з німецької мови, співробітниця всесвітньої мережі Гете-Інституту доктор Забіне Дінзель, – повинна знати багато мов. Вони знадобляться у службових відрядженнях і просто подорожах. Але є хороша новина: після вивчення двох іноземних усі інші опанувати дуже легко. Сама Забіне Дінзель знає німецьку, італійську, іспанську, японську. І вважає, що це мало. На конференції директорів українських шкіл, яка відбулася днями в Києві, вона ділилася досвідом: як краще вивчити іноземну мову. І, основне, чому школярам потрібна, окрім англійської, ще й німецька. З НІМЕЦЬКОЮ – НА РОБОТУ! Конференцію організували фахівці Міністерства освіти й науки, молоді та спорту України та працівники Гете-Інституту. Її мета – розповісти директорам і вчителям про переваги вивчення німецької. З першого вересня 2013 року три мільйони українських школярів з п’ятого класу почнуть вивчати другу іноземну. Яка мова займе цю нішу? Чи готові до цього вчителі? Про це розмірковував заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський. Нині міністерство завершує підготовку до викладання другої іноземної. Попередній аналіз побажань батьків свідчить: у 60 відсотках українських шкіл другою іноземною буде німецька. – І це цілком закономірно, – вважає Борис Михайлович. – Понад вісімдесят мільйонів людей у ЄС вважають німецьку рідною. Понад сто мільйонів у світі розмовляють цією мовою і розуміють її. Фахівці міністерства всебічно вивчали переваги знання німецької, спілкувалися з колегами із багатьох країн Європи. Про важливість саме цієї мови говорять уже самі назви освітніх проектів. Наприклад, в Італії один із них називається «З німецькою – на роботу!». Безробіття серед молоді в Італії дуже велике. Але водночас у країні працює багато німецьких фірм, які запрошують молодь зі знанням мови. Та й у самій Німеччині рівень безробіття значно нижчий. Цим (ну й, без сумніву, інтересом до культури та історії) пояснюється нинішній «ренесанс» німецької мови в Європі. Вибір другої іноземної мови (і, звичайно, рівень її вивчення) матиме вплив на майбутнє школярів. Тому цей вибір має бути відповідальний. – А справа міністерства, – переконаний Борис Михайлович, – врахувати шляхи розвитку української економіки. Наприклад, дати інформацію, скільки німецьких підприємств є в Україні, передбачити, яка потреба у фахівцях зі знанням німецької буде завтра й післязавтра. Нині в країні працює більш як півтори тисячі підприємств з німецькою часткою капіталу. Завтра їх буде ще більше! МОВА У «ВАЛІЗЦІ» – Під час особистого спілкування з європейцями, – розповідає директорам шкіл Борис Жебровський, – я мав можливість «звірити» хід наших реформ. Ми йдемо правильним шляхом! У міністерстві освіти Італії з гордістю розповіли, що в них відбувається «революція» у вивченні мов. Насправді «лінгвістична революція» є в нас. І саме від директора і вчителя залежить, чи знатимуть діти іноземні мови. Іншими словами, чи стануть українські спеціалісти в Європі конкурентними. Наші випускники вступають в університети і України, і світу. Ми можемо їм допомогти: зібрати «валізку» зі знань. Доктор Забіне Дінзель розповідала директорам про переваги німецької. Мовляв, німці – чемпіони світу з подорожей. Тому знання цієї мови дає переваги в туристичному бізнесі. – Щоб розуміти розмаїття світу, я і нині продовжую вивчати різні мови, – каже пані Дінзель. – Бо якось у Китаї на ринку хотіла купити два яблука, показала продавцеві два пальці, а він мені відрахував вісім. З’ясувалося, що в Китаї рахунок показують на пальцях однієї руки, другу використовують для загортання товару. ІТАЛІЙСЬКИЙ ДОСВІД: ГОВОРИТИ, А НЕ ХВАЛИТИСЯ ЧИТАННЯМ МАННА Про італійський досвід вивчення німецької українським освітянам розповів і керівник мовного відділу Гете-Інституту Йоганнес Гербес. Йоганес – як він сам жартує, – типовий європеєць: має німецький паспорт, дружину-неаполітанку і живе в Парижі. Двадцять років тому в Італії зрозуміли: без другої іноземної в сучасному світі не обійтися. У 1998 році міністерство освіти Італії схвалило проект введення у школах другої європейської мови як іноземної. За три роки якомога більше школярів мали оволодіти рівнем А2. Мовну «революцію» здійснювали у трьох напрямах: підвищували кваліфікацію вчителів, упроваджували мовні курси за межами шкільних програм і, найважливіше, ввели зовнішні іспити. Гете-Інститут розробив привабливі для молоді рівні А1 і А2. Ці іспити стали чудовою мотивацією. Школярі отримували підтвердження своїм знанням і стимул навчатися далі. Крім того, екзамени в Гете-Інституті мали «ефект зворотного впливу». Простіше кажучи, під час іспитів оцінювали рівень володіння усною мовою. Тому педагоги дуже швидко переорієнтувалися з писемного на усне мовлення. Учні висловлювали свою думку щодо різних побутових ситуацій. А не тільки з гордістю повідомляли, що на уроках німецької вони читали Томаса Манна… Кількість школярів, які нині складають іспити в Гете-Інституті, зростає. У 2000 році цих сміливців було не більш як тисяча. Нині екзамени складають дванадцять тисяч школярів. Фахівці Гете-Інституту радять: навчатися треба «маленькими кроками» і не боятися практики. – Вивчати іноземну, – каже Забіне Дінзель, – треба так само, як розбиратися з новим мобільним телефоном. Тобто – не боятися помилок. Користуйтеся мовними навичками, і ви володітимете мовою дедалі краще. МОНМОЛОДЬСПОРТУ – ЗА МОВНЕ РОЗМАЇТТЯ Фахівець Департаменту середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Оксана Коваленко буквально «на пальцях» пояснювала директорам, як упроваджуватиметься друга іноземна з п’ятого класу. Вона наголосила, що школи самі повинні визначитися, яку мову їм вивчати першою, а яку – другою. Міністерство вітає мовне розмаїття! – Дуже важливо зрозуміти, – розповідала Оксана Коваленко, – що «сума знань» у Європі вже давно не є основною. Важливо, як скористатися цими знаннями, як долучитися до розмови. На жаль, не всі це розуміють. Але рано чи пізно вчителям доведеться переглянути методи викладання. МОНмолодьспорту і Гете-Інститут ухвалили рішення у квітні почати пілотний проект. Двісті учнів з різних регіонів (сто – із загальноосвітніх шкіл і сто – зі спеціалізованих) складатимуть іспити й отримають мовні сертифікати в Гете-Інституті. Хто хоче взяти участь – може подавати свої кандидатури (адреса на сайті міністерства). Учителі довго розпитували Оксану Коваленко, як краще організувати вивчення другої іноземної. Наприклад, як поділити класи на групи, якщо вчителів не вистачає, де отримати методичні рекомендації, як планують вдосконалювати матеріально-технічну базу. А ще – як встановити контакти з німецькими школами. Оксана Коваленко терпляче пояснювала. На закінчення порадила, що, мовляв, для того, аби подружитися з німецькими школами, не потрібне міністерство. Для цього має бути тільки бажання. ЦІНА ПИТАННЯ СТО МІЛЬЙОНІВ ЄВРО НЕВДАЛИХ КОНТРАКТІВ Дослідження Євросоюзу показують: у 2008 році невдалі контракти становили сто мільйонів євро. Причина невдалих фінансових зв’язків у тому, що керівники не змогли порозумітися між собою. Порозумінню, в основному, завадило слабке знання мови партнерів. Тому в антикризових рекомендаціях від ЄС, зокрема, є порада брати на роботу співробітників, які володіють більш як однією іноземною мовою. Це допомагає мінімізувати ризики економічної кризи. Крім того, фахівець, який володіє більш як однією іноземною мовою, отримує вищу заробітну плату. Тому в багатьох країнах Європи фахівці Гете-Інституту працюють під гаслом «Англійська – обов’язкова. Німецька – додатковий плюс!» ДО РЕЧІ ПРИНЦИП «МОБІЛКИ» Загальновропейські рекомендації оцінювання рівнів знання мови допомагають учителям «говорити однією мовою». Наприклад, рівень В1 в усіх країнах – це можливість спілкуватися зрозумілою мовою, робити покупки. Рівень А2 допомагає розуміти прості тексти. А1 – орієнтуватися у простих побутових ситуаціях. Світлана ГАЛАТА, «Освіта України» № 50
| 
