Звільнення через прогул передбачено пунктом 4 ст. 40 КЗпП: Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: … 4) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин... Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безупинно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для кваліфікації відсутності працівника на роботі як прогул необхідно: 1. Задокументувати відсутність працівника на роботі протягом робочого дня (безупинно або сумарно) більше трьох годин. Під робочим днем у цьому випадку мається на увазі (стосовно до прогулу) тривалість зміни, визначеної графіком роботи. Підставою для звільнення є знаходження працівника поза територією підприємства або об’єкта, де він відповідно до трудових обов’язків повинен виконувати доручену йому роботу. Для того щоб кваліфікувати відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин як прогул, необхідно за фактом порушення скласти відповідний акт, "Акт відсутності працівника на роботі". Цей акт складається в довільній формі та підставою для його складання можуть бути будь-які дані: доповідна записка майстра зміни, начальника відділу, ділянки, відсутність пропуску, що здається при приході на роботу, пояснювальна записка колег і самого працівника. 2. З’ясування причин відсутності на роботі (їх "поважність" або "неповажність") в момент відсутності співробітника на роботі (наприклад, по телефону) або в момент появи цього на роботі. У зв’язку з тим, що звільнення за прогул законодавство трактує як дисциплінарні санкції, роботодавець повинен вимагати від працівника письмового пояснення причини його відсутності з додаванням виправдувальних документів. Дисциплінарні санкції мають бути накладені керівником або його заступником не пізніше одного місяця від дня виявлення прогулу, не враховуючи часу відсутності працівника через хворобу або інші поважні причини. У випадку якщо працівник надав у письмовому вигляді пояснення щодо своєї відсутності на роботі, керівництво повинне класифікувати причину як поважну або неповажну. До поважних причин можуть бути віднесені: - виклик до правоохоронних (міліції, прокуратури, суду) або інших органів при наявності виправдувального документа; - хвороба за наявності лікарняного або довідки медичної установи, однак відсутність такого документа не є неповажною причиною відсутності працівника. Факт нездужання може бути підтверджений показаннями свідків та іншими показаннями; - неможливість добратися на роботу при скасуванні рейсу та відсутність альтернативного виду транспорту, техногенні катастрофи та стихійні лиха. Тут керівник повинен підходити виважено до вирішення питання про звільнення та кваліфікації дій, вчинених працівником, як прогулу в кожному конкретному випадку; - невихід на роботу у зв’язку з незаконним переведенням; - використання працівником днів відпочинку у випадку, коли адміністрація всупереч вимог законодавства відмовила в їхньому наданні, та час використання працівником таких днів не залежав від розсуду адміністрації ; - порятунок працівником людей, громадського або особистого майна, виконання державних або громадських обов’язків тощо.
