ЗАГРОЗА СУЇЦИДУ  В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 Факт суїциду – це завжди жахлива подія для суспільства. Але що може бути трагічнішим за добровільну смерть молодої людини, перед якою, здавалося б, лежало життя, повне надій і сподівань?

Кількість випадків самогубств серед підлітків у всьому світі зростає. Чому? Які приховані чинники цього? Як протидіяти прагненню вкоротити собі віку?

ПРИЧИНИ,МОТИВИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ

     Життя є даром від Бога. Але, безумовно, інколи воно здається радше тягарем, аніж даром. Головною причиною цього є егоцентризм та агресія оточення, що породжує втрату життєвого смислу, зневіру у змінах на краще, втому від нескінченної низки проблем та руйнівних для психіки стресів.

     Водночас, на думку більшості населення, навіть найжахливіша ситуація не виправдовує самогубства, в окремих людей з’являється бажання померти через деструктивну інтерпретацію подій або власного становища.

      Нерідко хлопці та дівчата впадають у відчай і чинять самогубство через щось, що іншим здається лише дрібницею, нам буває важко зрозуміти такі причини самогубства, як сварка з батьками, друзями, нещасливе кохання, приниження ровесників тощо. Та буває так, що саме з таких, банальних, на перший погляд, причин, зазнавши душевного болю і не маючи змоги зарадити собі, підлітки вважають смерть способом помститися кривдникам.

        Тобто до серйозних спроб самогубства можуть вдаватися люди, які сподіваються вплинути на почуття інших, хоч самих їх уже не буде і вони не зможуть побачити, які наслідки мав їхній вчинок.

       Як показують дослідження, серед дітей, які зазнають знущань у тій чи іншій сфері, ймовірність самогубств зростає майже у сім разів, адже вони зазнають справжніх страждань.

      Стрес, викликаний значущими для підлітка чинниками, породжує почуття збентеженості і страху, захисну реакцію, а саме – спробу позбутися душевного болю. Отже, найчастіше самогубство – це не бажання накласти на себе руки, а нестримне прагнення покласти край життю, яке завдає нестерпних мук.

       Надмірний стрес може з’явитися також від навчальних перевантажень. Максималізм щодо навчальної успішності як у самих дітей, так і в їхніх батьків спонукає учнів витрачати на навчання час і розумові зусилля, набагато більші за їхні психофізичні можливості.

       Дуже високий процент суїцидальних вчинків – серед тих, хто страждає на ті чи інші психоемоційні розлади (більше 50%). Тяжкі форми депресії за поширенням посідають друге місце після серцево-судинних захворювань.

       Депресія вражає всі сторони життя людини – підриває почуття власної гідності, впевненості у собі, здатність ясно мислити та приймати помірковані рішення.

       Люди довкола намагаються уникати контактів з тими, хто має порушення емоційного стану. Як результат, такі особи перебувають поза інтересами суспільства, почуваються нікому не потрібними, вигнанцями.

      Щодо окремих, перелічених вище рушійних сил суїцидальних проявів серед молодого покоління інтегративним фактором стає недостатність батьківської уваги та належного нагляду.

      Учні здебільшого залишаються сам на сам зі своїми проблемами та душевними переживаннями.

      Батьки потрапляють у рабство матеріалізму та кар’єризму, які їм нав’язує сучасне суспільство. Вони так багато часу присвячують зароблянню, а потім – витрачанню грошей, що в них зовсім не залишається часу на своїх дітей.

      Так, батьки рідко бувають удома (їм доводиться багато працювати або вони занадто зайняті задоволенням своїх егоцентричних потреб). Діти дуже часто повертаються з навчального закладу у порожній будинок або квартиру. Коли ж батьки приходять, то вони вже занадто втомлені, а їхні думки все ще зайняті своїми справами. Позбавлені достатнього спілкування з рідними, діти поступово стають відчуженими, нетовариськими, важковиховуваними та потайними.

     Нерідко провокує все недоброзичлива домашня атмосфера, постійні конфлікти, грубощі, антагонізм членів сім’ї щодо одне одного. Якщо до цього додається аналогічне становище в навчальному закладі, психіка дитини не може витримати напруження. Втрачається спроможність тверезо оцінювати ситуацію.

      Крім того, чимало батьків не опікуються дозвіллям дітей, від чого останні потрапляють у полон телевізора та комп’ютера або низькопробної художньої літератури. При цьому батьки не беруть до уваги сильного впливу засобів масової інформації, які останнім часом культивують погляд на самогубство як на прийнятний шлях виходу із кризових ситуацій, смакують пов’язані з цим питанням переживання.

       Слід зауважити, що в цілому ця проблема належить до розряду громадських, адже спрямованість більшості відеопродукції та комп’ютерних ігор на культ насильства, жорстокості, бездуховність породжують легковажне ставлення до цінності життя як такого.

Фактори ризику :

·                    хронічна депресія;

·                    безнадійність, небачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка неприємностей;

·                    втрата когось із дорогих людей, розрив із коханим, зрада;

·                    шантаж, приниження, знущання, наруга;

·                    конфлікт із близьким оточенням (у сім’ї, навчальному закладі);

·                    алкоголізм, наркотична залежність;

·                    випадки самогубства у близькому оточенні, знання подробиць суїцидальних випадків зі ЗМІ.

ДЕПРЕСІЯ ЯК НАЙЧАСТІША ПРИЧИНА СПРОБИ САМОГУБСТВА

    Глибока депресія у багатьох країнах нині вважається прихованою епідемією та є найпоширенішою причиною підліткового суїциду. Адже коли людина попадає під нескінченний внутрішній емоційний тиск, похмурі думки, хоч якими недоладними вони були б, можуть затьмарювати розум.

      За даними досліджень, у 10 – 15% дітей відбувається хвороблива зміна настрою. Однак деякі учні страждають на тяжку форму депресії.

      Провідним фактором ризику захворіти на депресію для дитини є сім’ї, в яких хтось із батьків страждає на цю недугу. Спрацьовує фактор спадкової схильності, а також саме середовище негативних сімейних стосунків, що викликають пригнічений стан підлітка.

      Нерідко сам перехідний від стає причиною емоційного стресу. Адже підліток, на відміну від дорослих, ще не навчився долати «вибоїни», які трапляються на його життєвому шляху. У нього може скластися враження, що нікому до нього не має діла; він може прийти у відчай, здавалося б, від досить пересічних труднощів.

       До депресії може призвести і почуття власної нікчемності через неспроможність виправдати очікування батьків, педагогів, друзів або свої власні.

      Також у багатьох випадках депресія виростає на грунті душевних потрясінь, викликаних загостреним страхом втратити когось або щось дуже дороге. Тому смерть батька чи матері, розставання з кимось із батьків унаслідок розлучення, крах сподівань, пов’язаних з отриманням престижної освіти, втрата здоров’я можуть виявитися причиною затяжного депресивного стану.

      Але найтяжча для підлітка втрата – це втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, що ти покинутий та нікому не потрібен.

      Інколи депресія може бути обумовлена біологічно. Різні інфекції,  ендокринні й аутоімунні захворювання, гормональні перепади, зумовлені менструальним циклом, гіпоглікемія, деякі медикаменти, вплив токсичних металів або хімікатів, алергії, порушене харчування, анемія – усе це може спровокувати хронічні психоемоційні розлади.

      Крім того, досить зрозумілими причинами душевного збентеження та нестерпного емоційного болю є пияцтво батьків,  сексуальне розбещення та кровозмішення, жорстоке поводження, маргінальний спосіб життя сім’ї.

     Якщо не вжити вчасних заходів і не усунути легку форму депресії, вона може перерости у тяжчу недугу – глибоку депресію.

     У людей, які страждають на глибоку депресію, пригнічений настрій може зберігатись упродовж місяців, доводячи їх до повного знесилення. Душевний біль може стати нестерпним, загальний стан нагадує перебіг грипу з високою температурою ( недаремно інколи фахівці називають депресію «застудою» мозку).

     Не в змозі подолати страждання, хвора дитина може виявляти невиправдані негативні емоції, роздратованість, агресивні реакції.

     Якщо діагноз вчасно не встановити, дитина не розуміє що з нею відбувається, намагається втекти від самої себе. Близькі, також не знаючи справжньої причини відхилень у поведінці дитини, звинувачують її, не підозрюючи, що нервозність, грубість, навіть злість – це невимовлений словами сигнал про тяжкі муки, благання про допомогу.

     Часом хворий може перебувати у повній апатії, відчувати застиглий жах і невиявлену тугу.

     Найбільш нав’язливим і страшним почуттям, що виникає на підґрунті глибокої депресії, є почуття повної безвиході, втрати надії на те, що душевний біль колись стихне.

    Людина здатна терпіти і миритися з депресією, поки вірить у зміни на краще. Проте, коли відчай наростає, здатність розуму стримувати поривання до самогубства поступово послаблюється. Це як із гальмами: вони стираються, якщо на них постійно тиснути.

   Психоемоційні розлади неможливо розпізнати за допомогою лабораторних досліджень. Для цього необхідно якийсь час спостерігати за поведінкою, словами людини. Проблема у тому, що зазвичай друзі або родичі не підозрюють, що певна поведінка близької їм людини – це симптоми серйозної недуги, і вбачають у цьому зовсім інші причини, звинувачуючи у проблемах самого хворого.

     Тож як розпізнати психопатологічні симптоми? Існують різні види та ступені депресії.

     Підліток може вдатися в тугу через будь-яку неприємність. Та, як правило, така туга порівняно швидко зникає. Але якщо пригніченість не покидає хлопця або дівчину впродовж тижнів і навіть місяців, та ще й на фоні постійного поганого настрою, з’являється відчуття власної нікчемності, занепокоєння, роздратованість, то все це може перерости в легку форму депресії, або циклотимію.

     Симптоми при цьому можуть бути різноманітними. В одного підлітка – напади тривожності. В іншого – постійна втома, порушення апетиту, сну, втрата ваги, або з ним можуть постійно траплятися якісь неприємності. Яскравим виявом депресій можуть бути сльози з незначного приводу (особливо у дівчат) або немотивована агресія (у хлопців). Деякі підлітки намагаються подолати тяжкий емоційний стан, удаючись до розгулу, пиятик, безладних статевих контактів, вандалізму тощо.

      У зазначених випадках, які можуть бути проявами функціональних порушень психоемоційної сфери, рекомендовано звертатися по психотерапевтичну допомогу, щоб навчитися долати  ті чи інші патологічні стани.

      Якщо ж ідеться про клінічні форми депресії, пов’язані з органічним порушенням хімічної рівноваги у мозку, то слід розуміти, що хворобливий стан неможливо подолати силою волі, розвиваючи позитивний настрій, адже хворий не в змозі контролювати почуття туги та пригніченості. У цьому разі, можливо, доведеться застосувати медикаментозне лікування. Як альтернативні безмедикаментозні засоби можна спробувати антидепресивний масаж, антистресову гімнастику та кінезотерапевтичні вправи з паралельним створенням умов для повної релаксації та відпочинку у багатому на сенсорні впливи просторі.

      На жаль, чимало людей, які страждають на психоемоційні розлади, не схильні звертатися по допомогу. Адже існує поширене упередження, тому навіть ті, хто здогадується, що з ним не все гаразд, соромляться йти до лікаря. Інколи і самі батьки відкладають звернення до лікарів і у різний спосіб намагаються приховати проблему.

      Зарадити такому становищу може просвітницька діяльність фахівців, адже як зазначалося вище, саме хворі на депресію у більшості випадків вдаються до спроби самогубства.

      Визначити, хто схильний до самогубства, - одне з найважчих клінічних завдань. Лікарям нелегко виділити з числа хворих на тяжку депресію тих, хто намагатиметься накласти на себе руки. А тому кожен випадок психоемоційного розладу вартий особливої уваги і серйозного ставлення як фахівців, так і близького оточення хворої людини.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

        Жахливо і боляче усвідомлювати: щороку тисячі підлітків намагаються вкоротити собі віку. І кожна така спроба – це крик про допомогу і увагу. Хто ж врятує їх, поки ще не пізно?

       Батьки, педагоги й інші фахівці, які працюють з підлітками, розуміють, що ані їм, ані юному поколінню не до снаги змінити цей антагоністично налаштований до людини світ. Проте кожен із небайдужих людей може посприяти полегшенню душевного тягаря тих, хто потрапив у пастку кризового стану безвиході і відчаю. Варто спробувати віднайти у собі сили і простягнути руку допомоги молодим людям на краю прірви, виявити до них так необхідні доброту, співчуття і турботу.

      Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку. Часто ми заспокоюємося, коли хтось співчуває нашому горю й болю.

      Коли людина залишається наодинці ці своєю проблемою, то проблема здається непомірно великою і нерозв’язною. Але якщо стримати її хоча б на кілька годин, то нерідко вдається зупинити намагання заподіяти собі смерть. Своєчасним втручанням можна відвернути досить багато спроб самогубства. Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя.

      Якщо ви підозрюєте, що дитина емоційно розгублена, відсторонилася від інших, необхідно допомогти їй дізнатися про способи побудови конструктивних відносин, підказати, що почуватися самотнім і бути самотнім – це зовсім різні речі.

      Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятний спосіб виходу з важкого становища.

      Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.